Хвороби обміну речовин 
«Чи ви – подагрик, чи ви – не геній…»
Ірина Боброва, 2000 рік.

Одні називали її недугою царів та королів. Інші вважали першопричиною обдарованості багатьох знаменитостей. Подагра завжди супроводжувала людей неперевершеного інтелекту – геніїв та просто талановитих: буквально кожен другий геній був «подагриком».

Дослідник та автор наукових праць із проблем генетики В.П.Ефроімсон відносив цю хворобу до однієї з 5 «стигм» геніальності. Судіть самі, на подагру страждали: Олександр Македонський, Карл Великий, римський імператор Тіберій, Лоренцо Медічі, Мікеланджело, Колумб, Томас Мор, Еразм Роттердамський, Мартін Лютер, Генріх 4-й і Генріх 8-ї Тюдори, Кромвель, Людовік принц Конде, Борис Годунов, Бісмарк, Вільгельм перший, Галілей, Ньютон, Дарвін, Монтень, Кант, Шопенгауер, Гете, Пушкін, Тютчев, Рембрандт, Рубенс, Ренуар, Бетховен, Тургенєв, Блок, Стендаль, Іван Грозний і Нострадамус ...

У списку немає жодної жінки не через відсутність геніальності чи дискримінації – просто чоловіки схильні до недуги в 20 разів частіше. 

У чоловіків є домінантний ген даної патології, в результаті – вони страждають, а жінки в основному тільки передають у спадок, як при дальтонізмі. Чоловіки зазвичай хворіють у період розквіту – починаючи з 35 років, а жінки, якщо і хворіють, то тільки в період заходу сонця – після 55 років (у менопаузі) і зазвичай не поспішають визнаватись у цьому. Ймовірно, тому в контексті подагри до нас дійшло лише одне жіноче ім'я – Н.Крупська.

Які симптоми подагри? Причини подагри

У перекладі з грецької «подагра» означає «капкан для ніг», тому що симптоми хвороби – гострі напади артриту із запаленням та деформацією починаються зі стопи. Сьогодні достовірно відомо, що «захворювання королів» пов'язане зовсім не з блакитною кров'ю, а з банальною сечовою кислотою, якої в організмі хворих у 20-30 разів більше, і її солі відкладаються у відповідних хрящах та суглобах. Феномен геніальності подагриків намагалися пояснити тим, що надмірна кількість цієї кислоти в крові за своєю хімічною природою близька до таких відомих стимуляторів розумової діяльності, як кофеїн та теобромін…

Проте фахівці мають іншу думку. Наш консультант з проблеми кандидат меднаук, старший науковий співробітник відділення сечокам'яної хвороби Інституту урології АМН України Савчук Володимир Йосипович вважає: «Подагра – спадкове захворювання та пов'язане з наявністю генетичного дефекту пуринового обміну, що спричиняє гіперпродукцію сечової кислоти. Її рівень в організмі залежить від кількості пуринів, які утворюються в організмі, і надходять із їжею та питтям».

Для кожної людини характерний певний рівень сечової кислоти в крові, що залежить від статі, віку, генетики та інших факторів: норма для чоловіків становить 0,06-0,07 г/л, для жінок – 0,05/0,06 г/л. Генетична схильність швидше виявляється за наявності певних особливостей харчування. Взагалі, подагра – хвороба багатих і життєрадісних людей, любителів застіль та рясних трапез. Портрет класичного «хворого» – вгодований, живий і квітучий життєлюб у "розквіті років".   Що стосується наукового пояснення геніальності подагриків, то єдине що можна сказати – сечова кислота є одним із показників підвищеного обміну речовин.

До цього часу вчені не мають єдиної думки в трактуванні хвороби. 

Подагра має багато проявів, але основним критерієм є підвищення рівня сечової кислоти в крові, яка поступово починає відкладатися в особливих депо – тофусі. «Шишки»-тофуси можуть виникати у суглобах, у м'язах, підшкірній клітковині, хребті – люди називають цей процес «відкладенням солей». Від їхньої локалізації залежить картина та форма хвороби. Частіше спостерігається суглобова форма, на яку характерне поразка дрібних суглобів стоп і кистей (великі суглоби уражаються рідше): зазвичай недуга дебютує з болю області великого пальця ноги з його деформації і характерної шишечки. Зустрічаються й інші форми: вісцеральна – з ураженням внутрішніх органів, церебральна – з ураженням центральної нервової системи, ниркова – з переважним ураженням нирок. Пошкодження та запалення нирок обумовлено відкладенням сечової кислоти в її сосочках, а механічне подразнення тканин сприяє запаленню. Причому, у молодому віці частіше розвивається гломерулонефрит, а після 45 років – нефроангіосклеротична форма нефропатії».

Як правильно поставити діагноз?

«У нас у країні останнім часом знизився інтерес до цієї проблеми. Аналізи щодо визначення рівня сечової кислоти проводяться тільки в поодиноких спеціалізованих клініках і подагра часто протікає під іншим діагнозом, наприклад, ревматичних захворювань. Однак, вона, як і раніше, широко поширена і, за деякими даними, за останні роки помолодшала і проявляється в більш юному віці з раннім порушенням функції нирок.

Для встановлення діагнозу достатньо: наявності підвищення показника сечової кислоти в крові з одночасним зниженням його в сечі (внаслідок затримки в організмі), плюс характерні клінічні симптоми». 

Камнеутворення та каменеутворювачі 

Причини утворення каменів у нирках – сечокам'яної хвороби дуже складні та різноманітні. Найчастішою є «багатолика» подагра – ниркові форми виявлятися, починаючи від ураження тканин на кшталт нефропатії чи нефриту до утворення кристалів чи уратного каміння. Серед рідкісних причин – інфекції сечовивідних шляхів та інші порушення обміну речовин (брак або надлишок деяких вітамінів, ендокринологічна патологія). Камені у нирках та сечовому міхурі виявлені навіть у єгипетської мумії, вік якої понад 2 тисячоліття. Сьогодні сечокам'яна хвороба зустрічається у 3% населення зрілого віку і в усьому світі посідає друге місце серед урологічних хвороб. В Україні 1998 р. зареєстровано 80,75 випадків на 100 тисяч населення, що на 21 % більше, ніж у минулі роки.

Паралельно збільшується кількість людей, які страждають на порушення пуринового обміну з підвищенням рівня сечової кислоти, а ці порушення лежать в основі як подагри, так і сечокам'яної хвороби в 70% випадків. «Попередниками» каміння є каменетворні кристали в сечі або нирках. Багато хворих з нирковою колікою надходять в урологічні стаціонари, а при обстеженні – сформованих каменів у нирках немає, тільки – «пісок», або, медичною мовою, сечокислий та сечосольовий діатези. За хімічним складом «пісок» (як і каміння) формують найчастіше солі сечової кислоти – урати (це називається сечокислим діатезом), але трапляються й інші – оксалати, солі кальцію, фосфати… (сечосольові діатези). Такий пісочок є «першим дзвіночком» сечокам'яної хвороби».

Що можна вважати ще піском, а що вже каменем?

«Інтерпретація каміння нирок розходиться: чи вважати освіту розміром до 4 мм вже каменем чи тільки піщинкою? «Затравкою» для утворення кристалів є білок, але якщо рівень ферментів у сечі високий, то ризик камнеутворення мінімальний: воно не відбувається навіть при рясному відходженні піску, якого вистачило б на побудову кількох каменів. Все залежить від кількості, складу та кислотності – рН сечі». 

Не дай собі скам'яніти. Чи можна каміння та пісок у нирках якось «вимивати»? 

«Здоровим людям за відсутності набряків та інших протипоказань можна пити 2 літри рідини на день та більше. Такий питний режим різко знижує ймовірність сечокам'яної хвороби та показаний після операції видалення каміння для профілактики рецидиву. Звичайно, відіграє роль якість питної води: перенасичення солями кальцію відіграє негативну роль і сприяє камнеутворенню. Взагалі рідиною вважається не лише вода, а й сік, рідка їжа, соковиті овочі та фрукти, чай. Корисні різні сечогінні чаї (Алтай, артишок) та трави.

А мінеральні води та курорти?

«Для певних типів сечокам'яної хвороби потрібні певні типи мінеральних вод. У хворих на подагру і сечокислий діатез сеча завжди надмірно кисла, а сечова кислота не розчинна в кислому середовищі, але розчинна в лужному. Тому при уратному, уратно-оксалатному камені та діатезі рекомендується прийом маломінералізованих лужних вод типу Нафтуся, Трускавецька, Моршинська, Збручанська, Товтри (мінералізація не повинна перевищувати 1 мг на літр). 

При фосфатному камені, навпаки, необхідний прийом кислих мінеральних вод типу Нарзану. На жаль, вітчизняні мінеральні води не підходять хворим із фосфатним камінням. З усіх – лише Миргородська сприяє підкисленню сечі, але вона одночасно підвищує кислотність шлункового соку, що небажано».

Пийте каву пінно – будуть камені здорові

У стародавніх Греції та Римі було помічено, що напади подагри та ниркової коліки часто виникають після застіль та рясних трапез з великою кількістю вина, м'яса та різних страв (що частково пояснює список великих подагриків, наведений на початку). Які напої та продукти можуть їх провокувати?

«Міцна кава викликає спазм судин, підвищення артеріального тиску та відділення сечі. При цьому організм зневоднюється і збільшується концентрація солей каменю (осаду) в сечі. Чисте молоко, особливо парне, містить багато незв'язаного кальцію і тому теж сприяють каменеутворенню. А ось кисло-молочні продукти корисні при уратних та уратно-оксалатних каменях – вони допомагають вилужувати сечу та нормалізувати роботу кишечника». 

Як правильно харчуватись?

«Факторами ризику розвитку подагри та утворення уратного каміння є їжа, багата на пурини, – бульйони, навари, холодець, сальтисон, усі субпродукти з внутрішніх органів, гриби, бобові, волоські горіхи в підвищених кількостях. Тому дієтичне харчування спрямоване на зменшення надходження в організм таких продуктів, а також м'яса та риби в необробленому вигляді, винятком із раціону журавлини, обліпихи та оцту. 

Переважна більшість оксалатів вимагає обмеження продуктів, багатих щавлевою кілотою і вітаміном С (щавель, ревінь, салат, шпинат, цвітна капуста).

Шкідливі сирокопчені продукти і з консервантами (консерви, їжа швидкого приготування та тривалого зберігання, консервовані соки тощо), а також зловживання шоколадом, свининою та всіма похідними винограду, включаючи вино та коньяк». 

Час розчиняти каміння

Знаменитий римський лікар Гален передбачив, що подагру викликає якась токсична речовина, що міститься в крові, яка поступово надходить у неї по «краплях», і прописував хворим оман. На думку цілителя, настій оману у вині надавав кращу дію, ніж його водний аналог. Французький лікар Лоталь (1908) лікував подагру «бджолоужалениями», яке колеги використовували при подагрі листя і корінь кульбаби. У народній медицині при подагрі рекомендували часник та панчохи із собачої вовни, а для розчинення каміння – заварювати польовий хвощ, лляне насіння, пити сік грейпфрукта та яблучний.  

Що ж рекомендує сучасна медицина?

«При правильному лікуванні розчинення каменів розміром від 0,6 до 2,5 см зараз можливе в 70% випадків. Це цілий комплекс заходів – зазначені вище питний режим, дієта та траволікування. З медикаментів застосовується алопуринол або його аналоги (мілурит, цилорик), що блокують утворення сечової кислоти, і цитратні суміші, що сприяють їх розчиненню шляхом зміщення рН сечі в лужний бік. Дія цитратних сумішей посилюють кисломолочні продукти та цитрусові.

До речі, цікавий наступний історичний факт: у 18 столітті англійський парламент купив у відомої на той час знахарки за 50 фунтів рецепт лікування подагри, яка мучила багатьох парламентаріїв, – одним із компонентів того стародавнього засобу була лимонна кислота. Сучасні цитратні суміші – Ураліт, Магурліт, Солимок, Солуран, Блемарен більш ефективно перешкоджають кристалізації. Останній препарат найбільш популярний, тому що може застосовуватися при різних каменях та діатезах – уратних, оксалатних, змішаних, крім фосфатних (ці суміші лужать сечу, а фосфати кристалізуються саме в лужному середовищі). Для профілактики рецидивів оксалатного каміння запатентовано препарат «Редукто». Додатково, за показаннями, призначаються ліки, що покращують кровообіг у нирках, ферментні препарати на основі трипсину та антибактеріальні засоби. Курс терапії – 3-4 місяці і якщо ми не отримуємо за цей термін бажаного ефекту, то переходимо до інших методів лікування.

У плані профілактики слід пам'ятати, що генетично запрограмоване порушення пуринового обміну, як фон для каменеутворення в нирках, до 35 років зазвичай перебуває в стані компенсації. А після 35 років може настати декомпенсація і слід розпочинати профілактичні заходи – раціоналізувати харчування, нормалізувати функції шлунково-кишкового тракту». 

В українській літературі часто описуються випадки подагри у поміщиків. Існує навіть афоризм: «Корупція – це улюблений гріх нашої влади, як подагра – улюблена недуга російських поміщиків».    Змінюються часи і змінюються імена, але подагра, як і раніше, залишається хворобою забезпечених і процвітаючих людей, які мають смак до життя, хорошої їжі та провини. 

Може тому французьке слово «смак» – gout пишеться як англійське gout – «подагра»