Коротке пояснення
Пацієнти з надлишком ваги, що знаходяться в групі ризику наможливість захворювання на діабет
Гіперінсулінемія
Коригування антидіабетичної терапії.
Додаткова інформація
Інсулін секретується в -клітинах острівців Лангерганса підшлункової залози. У кров секретується у вигляді молекули проінсуліна, яка ділиться на С-пептид і інсулін. Головним фактором, що регулює секрецію інсуліну, є вміст глюкози в сироватці крові. При збільшенні вмісту глюкози, інсулін виділяється в кров протягом 3-5 хвилин. При зниженні вмісту глюкози нижче 1,6 mmol/L виділення інсуліну переривається. Нестача інсуліну сприяє виникненню діабету. Визначення вмісту інсуліну не є необхідним для діагностики діабету, тоді як є уточнюючим дослідженням функціонального стану -клітин при диференціюванні різних форм діабету. При діагностуванні інсуліноми повторний аналіз на визначення вмісту інсуліну достатньо інформативний, особливо разом з аналізом на С-пептид. Аналіз на визначення вмісту інсуліну не має сенс проводити хворому, що одержує інсулінове лікування. Інтерпретація результату: Одноразово проведений аналіз на визначення інсуліну не є інформативним ні для діагностики діабету, ні для визначення його типу. Найкраще визначати вміст інсуліну тестом толерантності до глюкози (GTT) так, щоб паралельно з цукром крові також визначити концентрацію інсуліну і С-пептиду в сироватці крові. Всі три аналіза необхідно проводити: 1) Натще
2) 1:00 після початку GTТ
3) 2 години після початку GTT.
При діабеті 1 типу вміст інсуліну залишається низьким через його недостатній синтез. При діабеті 2 типу нормальні значення інсуліну виникають ще частіше, оскільки пік максимуму секреції може запізнитися і наступити через лише 90-120 хвилин після початку GTT. При інсуліномі вміст інсуліну в крові також великий і після 36 годинного голодування. Вміст глюкози падає нижче 2 mmol/L, інсулін ж залишається більше 3 mIU/L (нижньої межі норми).
