Коротке пояснення
Кількісне визначення ДНК вірусів папіломи людини 6, 11, 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 68 типів в клінічному матеріалі методом полімеразної ланцюгової реакції.
Додаткова інформація
Вірусом папіломи людини (ВПЛ, англ. Human Papillomavirus (HPV), за даними статистики, інфіковані до 90% дорослого населення планети. Передається ВПЛ тільки від людини до людини і призводить до зміни характеру росту епітеліальних тканин (шкіри і слизових оболонок). Одне з безпечних захворювань, викликане ВПЛ, - бородавки. ВПЛ відомий досить давно, на сьогодні налічують понад 100 типів (штамів), серед яких є і онкогенні типи. НЕОНКОГЕННІ ПАПІЛОМАВІРУСИ – 1, 2, 3, 4, 7, 10, 28, 41 типи – не призводять до виникнення злоякісних пухлин. ОНКОГЕННІ ПАПІЛОМАВІРУСИ НИЗЬКОГО ОНКОГЕННОГО РИЗИКУ – 5-8, 11, 12, 14, 15, 17, 19, 20-25, 40, 42-44 типи – за певних умов (рідко) можуть бути причиною злоякісного процесу. ОНКОГЕННІ ПАПІЛОМАВІРУСИ ВИСОКОГО ОНКОГЕННОГО РИЗИКУ – 16, 18, 31, 33, 35, 39, 45, 51, 52, 56, 58, 59, 68 типи - під впливом різних факторів призводять до виникнення злоякісних процесів і є доведеними етіологічними агентами цервікального раку. Папіломавіруси високого онкогенного ризику призводять до розвитку раку (Walboomers GM, J. Pathology 1999; Parkin M 22 IPV Conference, 2005): шийки матки (РШМ) у 99% випадків; заднього проходу - 90%; піхви і вульви - 40%; статевого члена - 40%; ротоглотки - 12%; ротової порожнини - 3%. Основний шлях передачі ВПЛ – статевий. ВПЛ відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом. Інфікування відбувається і при нетрадиційних статевих контактах (гомосексуальний, аногенітальний). Ризик передачі ВПЛ сексуальному партнерові становить 60-75%! Орально-генітальний шлях передачі ВПЛ підтверджений при виявленні ВПЛ типів 6, 11, 16 в ротовій порожнині партнерів (Jennison J., 1990). Найчастіше папіломавірусна інфекція протікає безсимптомно, без помітних проявів. У більшості випадків організм самостійно справляється з вірусом без сторонньої допомоги. Позитивний результат тестування на наявність ВПЛ повинен трактуватися як: приналежність пацієнта до групи високого ризику по розвитку РШМ; потреба в більш ретельних діагностичних процедурах для з'ясування поточної стадії інфекції та виключення важкої дисплазії та РШМ; своєчасне лікування передракових захворювань; спостереження за інфікованими особами при відсутності клінічних/субклінічних змін. Негативний результат тестування на наявність ВПЛ трактується як відсутність ризику розвитку важкої дисплазії та раку шийки матки.
